Люди з обмеженими фізичними можливостями потребують справедливого соціального захисту і створення таких умов життя, щоб успішно інтегруватися у суспільстві. Службою зайнятості таким людям приділяється особлива увага та обумовлюються в роботі нові підходи до вирішення проблем зайнятість та працевлаштування.

Державна служба зайнятості відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сприяє трудовій реабілітації та працевлаштуванню громадян з особливими потребами з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) на вільні та новостворені або пристосовані для них робочі місця, заявлені підприємствами.

З цією метою державною службою зайнятості постійно ведеться облік осіб з інвалідністю, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні, та облік робочих місць, на які, за інформацією підприємства, можуть бути працевлаштовані громадяни цієї категорії.

Щоб стати на облік у центр зайнятості, особа з інвалідністю має надати наступні документи: паспорт, трудову книжку, документ про освіту — як для всіх громадян. Ще посвідчення інваліда (під посвідченням інваліда слід розуміти пенсійне посвідчення, що видається органами Пенсійного фонду України), довідка до акта огляду МСЕК та індивідуальна програма реабілітації, що видається при отриманні групи інвалідності. Якщо там написано, що інвалід непрацездатний, то центр зайнятості взяти його на облік не може.

Сприяння працевлаштуванню відбувається з урахуванням висновків медико-соціальних експертних комісій (для повнолітніх інвалідів) та лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів (для неповнолітніх).

Так, МСЕК і ЛКК проводять експертизу професійної придатності осіб з особливими потребами, що здійснюється насамперед для професій (спеціальностей), за якими вони працювали, навчалися, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому. Вказується перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений у тому чи іншому ступені професійної придатності. Обов'язково вказуються відомості про придатність до відповідної професії: у повному обсязі, з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня.

Зазначається перелік професій, спеціальностей, що рекомендується до освоєння при професійному навчанні, перепідготовці.

Обов'язково надаються рекомендації щодо форми організації навчання: у загальноосвітньому навчальному закладі, У спеціально організованих умовах (спеціальна загальноосвітня школа, школа-інтернат, спеціальний клас (група у відповідному навчальному закладі), спеціальна навчальна програма, легкий режим навчання та інше.

МСЕК та ЛКК здійснюють докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності особи з інвалідністю, в якому обов'язково зазначаються протипоказання за станом здоров'я інваліда до певних видів професійної діяльності, зазначені умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники) тощо.

Україна приєдналася до Конвенції про права інвалідів

Конвенцію про права інвалідів і Факультативний протокол до неї прийняли 13 грудня 2006 року в Центральній установі Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку й відкрили для підписання 30 березня 2007 року. У цей день Конвенцію підписали 82 держави, тоді як Факультативний протокол був підписаний 44 державами. Таким чином, у підписанні Конвенції взяла участь максимальна кількість держав за всю історію підписання конвенцій ООН у день їхнього відкриття для підписання. Вона являє собою перший всеосяжний договір у сфері прав людини XXI сторіччя і є першою конвенцією про права людини, відкритою для підписання регіональними організаціями інтеграції. Дана Конвенція знаменує собою «зміну парадигми» у тому, що стосується ставлення й підходів до осіб з особливими потребами.

Конвенція розроблялася як документ про права людини, у якому буде чітко сформульований аспект соціального розвитку. У ньому представлено загальний розподіл інвалідів по категоріях і зазначено, що всі особи з будь-якими формами інвалідності повинні користуватися всіма правами й свободами. У Конвенції роз'яснюється й визначається, яким чином всі категорії прав можуть бути застосовані до осіб з особливими потребами, і зазначаються сфери, які потребують внесення змін, що дозволять особам з обмеженими можливостями ефективно реалізовувати свої права, й сфери, у яких їх права порушуються, яким чином необхідно зміцнити правозахисні механізми.

У Факультативному протоколі до Конвенції передбачена можливість звернення зі скаргою до Комітету ООН з прав інвалідів для окремих осіб і груп осіб у тому випадку, коли вичерпані всі можливості отримання допомоги на національному рівні.

Сьогодні у світі налічується близько 650 млн інвалідів. Якщо додати в результати оцінки членів їхніх родин, чисельність відповідної групи населення досягне приблизно 2 млрд людей, безпосередньо пов’язаних із проблемою інвалідності, що становить майже третину світового населення. Таким чином, забезпечення рівних прав для цієї категорії осіб вплине на їх соціально-економічне становище в різних країнах світу.

Конвенція про права інвалідів набула чинності 3 травня 2008 року. Для держав, які підписали Конвенцію, вона стає юридично обов'язковим документом після ратифікації. Перелік держав, які вже ратифікували Конвенцію, можна подивитися тут.

Представники Міністерства праці та соціальної політики від України брали участь у розробці проекту Конвенції.

Україна 24 вересня 2008 року приєдналася до Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї. Документ підписав у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку Президент України Віктор Ющенко.

Навіщо потрібна Конвенція про права інвалідів?

Протягом останніх 20 років питання інвалідності часто висвітлювалося на міжнародному рівні. Наприклад, Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів - важливий документ, що заохочує держави провадити моральні й політичні заходи з метою створення рівних можливостей для інвалідів. За останні кілька років цей документ став базою для позитивних змін відносно людей даної категорії, однак треба відзначити, що Стандартні правила не є юридично обов'язковим документом.

Що це значить?

Конвенція про права інвалідів стане юридично обов'язковим документом, у якому країни учасники ООН (після ратифікації документа) візьмуть на себе зобов'язання виконувати цілу низку принципів і норм. Крім того, Конвенція надає можливість провадити перевірку її здійснення, що буде відігравати важливу роль у забезпеченні виконання державами їхніх зобов'язань. Як юридично обов'язковий документ, ця Конвенція розширить можливості інвалідів і забезпечить їхні права в усьому світі незалежно від їх соціального й економічного становища.

Яка мета Конвенції?

Конвенція роз'яснює, що інваліди мають такі ж права, як і всі люди. Мета Конвенції - усунути дискримінацію проти осіб з інвалідністю і забезпечити повне забезпечення їхніх цивільних, політичних, соціальних і культурних прав.

Источник: dcz