Роз’яснення Міністерства юстиції України від 05.12.07 №21-46-846 та Держнаглядпраці від 14.12.07 №013-1866-3 щодо застосування положень статті 3 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003р. №973, в частині правомірності оформлення трудових відносин шляхом укладання трудового договору з членами (головою) фермерського господарства.
Згiдно з частиною другою cтaттi 3 Кодексу законiв про працю Укрaїни особливостi працi членiв кооперативiв та їх об’єднань, колективних сiльськогосподарських пiдприємств, фермерських господарств, працiвникiв пiдприємств з iноземними інвестицiями визначаються законодавством та їx статутами. При цьому гарантії щодо зайнятостi, охорони працi, працi жiнок, молодi, iнвалiдiв надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
Особливостi працi фермерських господарств визначає Закон України «Про фермерське господарство».
Так, частиною першою статтi 1 цього Закону передбачено, що фермерське господарство є формою пiдприємницької дiяльностi громадян iз створенням юридичної особи, якi виявили бажання виробляти товарну сiльськогосподарську продукцiю, займатися її переробкою та реалiзацiєю з метою отримання прибутку на земельних дiлянках, наданих їм для ведения фермерського господарства, вiдповiдно до закону.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кiлькома громадянами Укpаїни, якi є родичами або членами ciм’ї, вiдповiдно до закону (частина друга цiєї cтaтті Закону),
Згiдно зi статтею 3 зазначеного Закону членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, дiти, якi досягли 14-рiчного віку, iншi члени сім’ї, родичi, якi об'єдналися для спiльного ведения фермерського господарства, визнають i дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, якi працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
Вiдповiдно до частини першої cтаттi 4 цього Закону головою фермерського господарства є його засновник або iнша визначена в стaтyтi особа. Питання щодо трудових вiдносин у фермерському господарствi регулює стаття 27 зазначеного Закону.
Згiдно з частинами першою, другою статтi 27 цього Закону трудовi вiдносини у фермерському господарствi базуються на основі працi його членiв. У разi виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому iнших громадян за трудовим договором (контрактом).
Трудовi вiдносини членiв фермерського господарства реryлюються Cтатутом, а осiб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), законодавством України про працю.
Kpiм цього, згiдно з частиною тpeтьою цiєї статтi Закону з особами, залученими до роботи у фермерському госпoдарствi укладається трудовий договiр (контракт) у письмовiй формi, в якому визначаються строк договору, умови працi i вiдпочинку (тривалiсть робочого дня, виxiднi днi, щорiчна оплачувана вiдпустка, форми оплати працi та її розмiри, харчування тощо).
Таким чином, враховуючи положення Закону України «Пpo фермерське господарство», трудовий договiр (контракт) укладається з особами, якi залучаються до роботи в фермерському господарствi, та якi не являються членами такого фермерського господарства.
Щодо загальнообов'язкового державного соцiального страхування членiв фермерського господарства i осiб, якi працюють у фермерському господарствi слiд зазначити, що вiдповiдно до частини першої cтaттi 34 вищезгаданого Закону члени фермерського господарства i особи, якi працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), пiдлягаютъ загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню, встановленому законом.
Зокрема, статтею 6 Закону України «Про загалънообов'язкове державне соцiальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими похованням» визначено коло осiб, якi пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiалъному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими похованням.
